Всесвітня історія

          Тема: «Об’єднання Німеччини у 1871 році»  

          Мета: Охарактеризувати процес створення єдиної Німецької держави в другій половині ХІХ ст.; визначити передумови, шлях і наслідки цього історичного процесу. Визначити місце в об’єднавчому процесі історичної постаті канцлера Пруссії Отто фон Бісмарка. Оглянути твори архітектури, скульптури та живопису, які відтворюють історичну подію.

          Формувати вміння при аналізі та оцінці історичних подій встановлювати головне і другорядне. Продовжувати розвивати вміння працювати з історичною картою, підручником, додатковими джерелами.

          Виховувати розуміння того, що в єдності сила; виховувати шанобливе ставлення до пам’яток культури, почуття прекрасного.      

          Обладнання: історична карта «Європа в другій половині ХІХ ст.», дошка, підручник, мультимедійний проектор.  

          Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

          План уроку: 1. Передумови об’єднавчого процесу.

                                  2. Отто фон Бісмарк – «творець імперії».

                                  3. Утворення Німецької імперії.

                                  4. Пам'ять нащадків.

                                                        Хід уроку

        І. Організація навчальної діяльності.

        Вчитель оголошує тему уроку, мету, знайомить з питаннями, які будуть розглянуті протягом уроку. Привертає увагу до записаних на дошці головних етапів об’єднання Німеччини, а саме:

                            Німецький союз – 1815 р.

                            Митний союз – 1834 р.

                            Північно німецький союз – 1866 р.

                            Німецька імперія – 18 березня 1871 р.

 ІІ. Вивчення нового матеріалу.

       Актуалізація знань учнів.

1.     Чи мали німці єдину державу протягом історії? (Так).

2.     Назвіть першу німецьку державу, перший Рейх. (Священна Римська імперія; існувала з 962 по 1806 р.)

3.     Якою була доля німецьких земель згідно рішень Віденського конгресу 1815? (Збережена політична роздробленість. Створено Німецький союз, що складався з 34 держав і 4-х вільних міст).

 Учні показують на карті кордони Німецького союзу.

1.     Передумови об’єднавчого процесу.

      Учні на прохання вчителя називають ознаки держави. Вчитель складає схему   і записує її на дошці:

                               Схема: «Ознаки держави»

     Територія                  Суд            Фінанси                    Народ

           -                               -                          -                            +

                  Армія                    Керівництво               Дипломатія

                      -                                  -                                    -

        Використовуючи схему, учні роблять висновок, що Німецький союз не був єдиною згуртованою державою, з усіх ознак держави в ньому мала місце лише одна – існування єдиного німецького народу.

        Питання вчителя: «Чи може ця одна ознака стати передумовою створення єдиної держави?» Учні погоджуються і записують до зошитів першу передумову об’єднання німецьких земель: наявність одного народу – німців у 34 державах Німецького союзу.

        Вчитель називає другу передумову: «Розвиток торгівлі». Адже, наявність митниць, відсутність єдиної валюти, системи мір і вагів стримувало розвиток торгівлі. Саме тому Пруссія створює у 1834 році економічне об’єднання Митний союз, до складу якого увійшло 18 держав. Було скасовано мито на товари, що ввозились. 

       Третя передумова об’єднання – це промисловий переворот у 50 - 60-х рр. ХІХ ст.

       Заслуховується повідомлення учня, в якому міститься інформація про прояви промислового перевороту (створення парових двигунів, розвиток вугільної промисловості, металургії, поява промислових районів: Рейнсько-Вестфальського, Сілезії, Саксонії, залізниць; скасування кріпацтва, на умовах, за яких селяни перетворювалися на наймитів в маєтках юнкерів або дешеву робочу силу на підприємствах). Найсильнішими в економічному розвитку були Австрія і Пруссія, де ще в період наполеонівських війн була сформована торгівельно-промислова буржуазія.

       Вчитель наголошує на тому, що відсутність єдиної держави в с. ХІХ ст. стала перепоною для подальшої капіталізації економіки німецьких земель.                  Четверта передумова: «Посилення Пруссії як об’єднавчого центру». В Пруссії мала місце королівська династія Гогенцоллернів (Слайд 1), розвинута економіка і, на відміну від Австрії, вона була однорідною в національному відношенні.

       Висновок вчителя. В др. пол. ХІХ ст. сформувались умови для об’єднання німецьких земель в одну державу.  Про об’єднання мріяли майже всі верстви суспільства: прусський король, церковні діячі, буржуазія, поет Гете, політичний емігрант Маркс.

2.     Отто фон Бісмарк – «творець нації».

      Вчитель зазначає, що велику роль в об’єднавчому процесі зіграв канцлер Пруссії і майбутній канцлер Німецької імперії Бісмарк (слайд 2). Його називали в історії «творець нації», «скажений Бісмарк», здебільшого «залізний канцлер».

       Учні зачитують відомі висловлювання Бісмарка, дають їм оцінку. Вчитель може доповнити учнів.

       «Політика – це не наука, а мистецтво».

       «Революції готують генії, проводять фанатики, а результатами користуються пройдисвіти».

        «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і виборів».

        «Ніколи не воюйте проти Росії».

        «Перемога над Росією – це не розгром, а отримання сусіда на Сході, який прагне до реваншу. Росіяни довго запрягають, та швидко їдуть».

        «Ніколи не воюйте на два фронти».

        «Свобода – це розкіш, яку не кожен може собі дозволити».

        «Люди, які п’ють пиво, ліниві і дурні».

       Розповідь вчителя

       Вчитель коротко ознайомлює учнів з політичним портретом Отто Бісмарка. Зазначає, що з юних років він був одержимий ідеєю відродити велич Пруссії і об’єднати німецькі землі. У 32 роки став депутатом прусського парламенту. Будучи гарним оратором, громить опозиційних противників, за що король Пруссії назвав його «кровожерливим». «Годиться, тільки коли беззастережно панує штик» - зазначає король.

       Під час революції 1848 – 1849 рр. привів до Берліну загін, створений з селян свого помістя на придушення демократичних виступів, що свідчить про його консерватизм. Бісмарк перебуває на дипломатичній службі: 4 місяці у Франції, 3 роки у Росії, де цар навіть пропонував йому стати його підданим.

       Цікаво знати.

       Щодо психологічної характеристики, то сучасники називають такі риси Бісмарка як цинізм, хитрість, здатність впливати (зокрема, шляхом шантажу, істерик, погроз). Для досягнення своєї мети міг піти і на обман, як це сталося з «Емською депешею». В той же час він був гарним дипломатом, здатним «обвести навколо пальця». Бісмарк мав неабиякий вплив на прусського короля. Пізніше Вільгельм І говорив: «Важко бути імператором за Бісмарка» [1, 58].              

       В якості виховного моменту доречно розповісти учням, що бувши студентом, Бісмарк програв велику чужу суму грошей у карти, думав про самогубство, але наважився розповісти про все батькові. В якості кари батько на 9 років відправив сина управляти маєтками, які він згодом підняв і збагатив. Ніколи в своєму житті більше Бісмарк не брав гроші в борг і не грав. Отже, головне в житті своєчасно визнати свої помилки і їх виправити.

       У 1862 році, в умовах протистояння прусського рейхстагу і короля, останній призначає його канцлером. Бісмарк, порушуючи Конституцію й ігноруючи парламент, по–перше, провів військову реформу (збільшив її вдвічі, увів нову зброю, швидкострільні гармати); по–друге, увів у державі цензуру, заборонивши тимчасово критикувати уряд.

       Вчитель зачитує відомий вислів Бісмарка: «Великі питання часу вирішуються не промовами і постановами більшості, а «залізом і кров’ю».

       Питання до класу: «Як ви розумієте вислів «залізом і кров’ю»?

       Учні відповідають: «Зі зброєю, шляхом війни, кровопролиття».

       Отже, саме Бісмарк, канцлер однієї з найрозвинутіших німецьких земель стане організатором об’єднання німців навколо Пруссії. Шляхом об’єднання стане війна.

        3. Утворення Німецької держави.

        Вчитель зазначає, що для здійснення об’єднання німецьких земель Пруссія провела три війни. «Знаходячись в центрі Європи, - зазначав Бісмарк, - не можна бути пасивним, потрібно виконувати роль молота, а інакше залишиться роль ковадла».

         А) Війна Пруссії проти Данії. 1964 рік.

        Метод «критичного читання».

        Учні вголос читають пункт підручника «Війна Пруссії з Данією», а потім ставлять один одному питання по тексту.

         Цікавий факт.

         Ця війна була першою, в якій прусською армією керувала не військова людина, а світський політик. Була використана нова тактика: наступ кількома колонами і з’єднання їх в одному місці, використана нова зброя.

         Вчитель демонструє фото сучасного Шлезвігу, який в ході війни перейшов до Пруссії, й наголошує на збереженні в архітектурі характерних датських рис (слайд 3).

          Б) Війна Пруссії проти Австрії. Червень – серпень 1866 р.

         Учні визнають, що головним суперником Пруссії в об’єднавчому процесі була Австрія, саме це й стало причиною війни між країнами.

         Розповідь вчителя. Для досягнення перемоги Бісмарк розгорнув широку підготовку: узяв у союзники Італію, пообіцявши їй надати відібрану в Австрії Венецію, заручився нейтралітетом Росії та Франції, сприяв розгортанню в європейських газетах кампанії підтримки Пруссії, навіть навів зв’язки з угорськими, чеськими, сербськими лідерами про посилення партизанської боротьби проти Австрії.

       Пруссія  розпочала вдалий наступ зразу в декількох напрямках: на території Баварії, Гольштейну, Чехії, італійські війська наступають на півдні (слайд 4).  В результаті австрійська армія зазнала великих втрат під Садовою (Чехія), прусські війська зайняли столицю Німецького союзу Франфуркт-на-Майні (слайд 5). Австрія підписала перемир’я.

       Наслідки війни: 1) Німецький союз розпущено; 2) Австрія відмовилась від претензій на німецькі землі і гегемонію; 3) було створено у 1866 р. Північнонімецький союз.

        Вчитель повідомляє, що Північнонімецький союз складався з 21 держави. Виконавча влада належала прусському королю, законодавча – парламенту (слайд 6), введена єдина валюта, промислове законодавство, прапор (слайд 7), військо, систему мір і вагів, пошта.

       Робота зі схемою.

      Учням пропонується повернутися до схеми на дошці «Ознаки держави», і вони приходять до висновку, що Північнонімецькому союзу притаманні головні риси держави.

        Проводиться робота з стінною картою та картою підручника на с. 315.

        Розповідь вчителя.

        Проте, до складу нової держави не увійшли 4 південні німецькі землі Вюртемберг, Баварія, Баден, Гессен, в яких був поширений католицизм. Проти цього виступала і Франція, яка боялася появи на сході сильної єдиної держави.

        Важливим для майбутнього Німеччини стало те, що Австрія, за наполяганням Бісмарка не була принижена як держава. Так, Вільгельм І не в’їхав до Відня на білому коні, Австрія заплатила символічну контрибуцію. «Наша справа – не вершити суд, а займатися німецькою політикою. Наша задача – встановлення німецької національної єдності під керівництвом королю Пруссії» (Бісмарк). В результаті Австрія стала слабкою, але залишалась вірним союзником Німеччини і в ХХ ст.

        В) Франко – прусська війна. 1870 – 1871 рр.

        Розповідь вчителя.

        Причина війни: бажання Пруссії об’єднати в одній державі всі німецькі землі, приєднати південні держави.

        Привід: провокація, влаштована Бісмарком, так звана «Емська депеша».

        Цікаво знати

        «Емська депеша» - це перероблений Бісмарком лист Наполеона ІІІ, в якому той просить письмово повідомити про відмову Гогенцоллернів на іспанський престол. Вирізані канцлером з тексту слова і фрази перетворили документ в письмову погрозу. Цю провокацію революціонерка Лібкнехт назвала «злочином, рівного якому не знала історія» [3, 21].

        Франція оголосила війну, але до неї не була готова. 

        Французи зазнали поразки під Мецем, а під Седаном пережили «катастрофу» (загинуло 17 тис., в полон потрапило 100 тис., включаючи імператора) (слайди 8 – 11).

        Важливо, що проти зовнішнього ворога об’єдналися як північні, так і південні німці. Перемога у війні допомогла німецькому народу об’єднатися.

       Учні роблять у зошиті запис:

       18 січня 1871 р. – проголошення Німецької імперії. (Слайди 12 - 13).

       Цікаво, що проголошення Німецької держави було здійснено на території сусідньої Франції у Версалі. Вільгельм І був проголошений імператором, залишаючись при цьому королем Пруссії.

        Висновок. На карті Європи з’явилася нова найпотужніша і найвпливовіша держава, яка вливала на хід світової історії у ХХ ст.

       Цікавий факт

       Бісмарк виступав проти завоювань чужих земель і колоній, тому засуджував політику агресивну Вільгельма ІІ. «Через двадцять років після моєї смерті знову настане крах, якщо і надалі будуть правити таким чином». Він помер у 1898 році, рівно через двадцять років по закінченні Першої світової війни у 1918 р. Німецька імперія розпалась.

4.     Пам'ять нащадків.

      Розповідь вчителя.

      Німецький народ з повагою і гордістю ставиться до вивченої нами сторінки своєї історії. Це має відбиток в архітектурі. Колона Перемоги, створена архітектором І. Штраком і скульптором Ф. Драке через три роки після Седану у 1873 р., присвячена перемогам Німеччини у трьох війнах к. ХІХ ст. (Слайди 14 - 15). На її оздоблення вже у 1987 р. німці виділили  1 кг золота.

       Для сучасної архітектури Німеччини, зокрема Берліну характерні конструктивізм, відсутність багатьох деталей, прикрас, використовуються в якості прикрас скло, металеві деталі (слайди 16 - 20). В той час як будівлі часу ІІ Рейху вражають величчю, розкішшю.

       Демонструється слайд 21, на якому поряд з сучасною скромною будівлею уряду в Берліні розташований Рейхстаг (1884 – 1894 рр.)

        Вражає своєю величчю найбільший протестантський храм Німеччини Кафедральний собор, збудований як усипальниця Гогенцоллернів у 1894  р. (слайди 22 - 23).

       Особлива шана нащадків присвячена Отто Бісмарку. На його честь у Німеччині встановлено десятки пам’ятників, зокрема у Гамбурзі, Любеку, Бремені (слайди 24 - 26).

       Заслуговує на увагу Меморіал Бісмарку в Берліні, встановлений у 1901 р. (слайди 27 - 31), де «залізний канцлер» зображений в розташуванні героїв німецької міфології.

       В пам'ять про канцлера в Європі, Америці, Африці й Австралії з 1869 по 1934 рр. були встановлено 250 башт Бісмарка, з яких збереглося 175 (слайд 32). Вони виконані в різних стилях.

       На честь Бісмарка були виготовлені пам’ятні монети (слайд 33).

       Міцне плетіння ланцюжків у ювелірів також має назву «бісмарк», ніби підкреслюючи такі риси характеру канцлера як наполегливість, твердість. (Слайд 34).

       Назву «Бісмарк» мав найбільший військовий корабель лінкор, затоплений Англією у 1941 р. (слайд 35).

       Цікавий факт

       Цікавим є порівняння долі лінкора з долею сумнозвісного «Титаніка»: на борту останнього загинуло 1514 чоловік, на борту «Бісмарка» - 1995; «Титанік» лежить в океані на глибині 3750 м, лінкор – 4875 м.

       Отже, нащадки вдячні за створення єдиної Німецької держави і пам’ятають про події ХІХ ст. і сьогодні.

        ІІІ. Закріплення нового матеріалу.

            Запитання і завдання

-                          Назвіть дату створення Німецької імперії.

-   Яка німецька держава стала об’єднавчим центром?       

-         Назвіть шлях об’єднання німецьких земель.

-         Пруссії довелось воювати з …, …, … (З якими державами?)

-         Отто фон Бісмарк займав посаду …

-         Під Седаном зазнала поразки армія … (Якої держави?)

ІV. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя

       В середині ХІХ ст. склалися передумови для об’єднання німецьких земель в одній державі. Об’єднавчим центром стала Пруссія. Велику роль у цьому процесі зіграв канцлер Пруссії Отто фон Бісмарк. Проголошений ним шлях об’єднання «залізом і кров’ю» передбачав проведення трьох війн. Перемоги над Данією, Австрією та Францією дозволили німцям проголосити створення у 1871 році Німецької імперії, яка зіграла впливову роль в міжнародній політиці ХІХ – ХХ ст.

       Тема знайшла яскравий відбиток у творах живопису, скульптури та в архітектурі.

V. Домашнє завдання.

       Опрацювати с. 116 – 121 § 11 підручника.